May 16th, 2014

corner

(no subject)

ці два дні мов цілий рік
лиш вино і море втіх
десь не вдома я прокинулась

хотіла не пізніше першої повернутися додому

але зовсім не помітила, як заснула! прокидаюсь і зовсім не розумію, де я! не вдома, не на роботі. чому так темно й тихо? де мій телефон? котра година? йобаний в рот! вже друга ночі! божечки, та де ж це я?!  і тільки тоді я дивлюсь поруч, впізнаю хлопця, і всі події минулого вже дня повертаються)

кажу, нах ти спалив мою лягушачу шкіру вимикнув світло й телевізор?! а сама тим часом поспішаю до туалету, намагаючись знайти, де в цій милій квартирці вмикають світло, ще й набираю таксі. виклик зривається раз, два, три. світло теж не знаходиться. тому вирішую проблеми по черзі: спочатку туалет, підсвічений телефоном, на душ немає часу, згадую іншу улюблену службу таксі, а

він тим часом намагається зрозуміти, що трапилось і чому ми й досі у темряві. а виявляється, світла просто немає! і не лише в квартирі, а й в усьому під'їзді! тому я натягую джинси під світло телефону і поспішаю до дверей. він теж вдягнувся мене провести.

- а хлопчик з нами не поїде?
- ні, хлопчик лишиться тут
- не пощастило хлопчику сьогодні
- вистачить з нього щастя на сьогодні)