?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Mar. 25th, 2014

коли я їхала на майдан, я запрошувала чоловіка скласти мені компанію. хоча я дуже люблю відкривати нове для себе сама, тому не дуже засмутилась його відмові.
але мене розчаровувала його позиція щодо цього питання: як можна лишатися осторонь, коли таке коїться в твоїй країні?! а він мені й каже: от якщо якась потвора сунеться до нас, я візьму зброю й піду з нею воювати. а поки що без мене.
я не згодна, адже свою країну варто боронити не лише від зовнішьої загрози, але й від внутрішьої, навіть іноді друге не легше й не менш почесне. та це було його рішення, його вибір, я не тиснула. та маю визнати, тоді я думала, що він так говорить, бо сам не вірить в можливість такого вторгнення. мабуть, і сама я в таке не вірила.

а от сьогодні РФ вже вважає Крим своїм, а на кордонах континентальної частини понад 100 тисяч російських військових. і все менше надій на мирне вирішення. і якщо ці війська перетнуть кордон, на них ве не дивитимуться з подивом, як у Криму: буде війна.

я змушую себе дивитися на життя під іншим кутом: нетак, як звикла, не як на самоціль, не як на найцінніше у світі, а як на тимчасовий стан, в якому перебуває все живе, але в якому назавжди не вдастся лишитися нікому. поки думаю про себе - все гаразд. але як це пояснити дитині?

Profile

corner
madam_liberty
madam_liberty

Latest Month

May 2014
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by Ideacodes