?

Log in

No account? Create an account
цей місяць в мене якийсь легкий. 3 рази маю по 3 вихідних підряд! і це не рахуючи подвійних вихідних! і це не рахуючи нічних змін, після яких я вже навчилася почуватися повноцінною людиною)

так до чого я? сьогодні лише другий день вихідного, а я вже хочу на роботу)

а ще післязавтра на мене може чекати сюрприз - новенькі авта renault, повні сучасної апаратури, із кондиціонерами та навіть холодильничками! чекаю нагоди познайомитися з ними ближче)

а на роботу я тепера тільки не веліку дістаюсь. вранці ще не жарко, ввечері вже спека спадає - pure joy!

Tags:

Оригинал взят у npubop в Петру Порошенко посвящается


Я мало кого любила
Второй надоел
Третьего забыла
Четвертый исчез во вторник
А первом совсем ничего не помню
Но пятый мой совсем не такой....?

Tags:

May. 26th, 2014

не можна не помітити, як бурно відреагував російський нарід на майданівську кричалку "хто не скаче, той москаль"

мені це було так дивно, так незрозуміло, шо аж смішно! я, наприклад, не хочу бути москалем! ну, добре, якшо це когось ображає, то не хочу бути росіянкою! ні за що в світі не погодилась би! навіть за омріяну "бешечку"! навіть за мільйон доларів! я б не прийняла б громадянство цієї країни за усі скарби світу!

але так само... ні, все ж таки з трішечки з меншою інтенсивністью я не хочу бути в'єтнамкою! і не хочу бути сомалійкою, мексиканкою, індианкою... та мало ким би я не хтіла стати! чи варто громадянам усих цих націй ображатися на таке моє небажання?

а от росіяни - ти бач! - образилися. і от вчора до мене дійшло, чому. це тому, що вони оці наші кричалки сприймають так, як звикли сприймати загрозу від своїх місцевих голених голів: із повною серьйозністю. і навіть, бідолахи, уявити не можуть, що за цими словами немає жодної агресії.

насправді, ситуация дуже схожа з історією слова "нігер". пам'ятаєте, як ми усі сміялися з заборони називати негра негром? а от неграм зовсім не смішно! коли протягом багатьох поколінь до них ставилися, як до худоби, навіть натяк на особливість їх раси  сприймається як загроза!

тому я особисто дуже розумію, що люди обурені почути жарти з вмістом згадування їх національності, адже бідолашні наші "старшиє брат'я" вже багато разів бачили, як в їх країні сьогодні людину називають "чуркою", а завтра вбивають; то ж хто забажає стати таким от "чуркою" в іншій країні?

заспокойтеся, невгомовні, ніхто ні на які ножі ані вас, ані інших росіян підіймати й не збирається. хоча виключенням мають стати усі ті громадяни росії, які сьогодні з російською зброєю в руках тероризують крим та донбас.

May. 25th, 2014

завтра працюватиму. не знаю ще, як, але на вибори я потраплю обов'язково, хоча моє чергування повністю співпадає з роботою дільниць: з 8.00 до 20.00. буду якось проситися у водія, щоб з виклику їхав повз мою виборчу дільницю, та й став "на світлофорі" хвилинок на 5-7 - мені вистачить, я впораюсь.

я не вірю в бога, але звертатимусь до усих мислимих і немислимих богів із проханням захистити Україну завтра і завжди.

Слава нації, смерть ворогам!

May. 16th, 2014

ці два дні мов цілий рік
лиш вино і море втіх
десь не вдома я прокинулась

хотіла не пізніше першої повернутися додому

але зовсім не помітила, як заснула! прокидаюсь і зовсім не розумію, де я! не вдома, не на роботі. чому так темно й тихо? де мій телефон? котра година? йобаний в рот! вже друга ночі! божечки, та де ж це я?!  і тільки тоді я дивлюсь поруч, впізнаю хлопця, і всі події минулого вже дня повертаються)

кажу, нах ти спалив мою лягушачу шкіру вимикнув світло й телевізор?! а сама тим часом поспішаю до туалету, намагаючись знайти, де в цій милій квартирці вмикають світло, ще й набираю таксі. виклик зривається раз, два, три. світло теж не знаходиться. тому вирішую проблеми по черзі: спочатку туалет, підсвічений телефоном, на душ немає часу, згадую іншу улюблену службу таксі, а

він тим часом намагається зрозуміти, що трапилось і чому ми й досі у темряві. а виявляється, світла просто немає! і не лише в квартирі, а й в усьому під'їзді! тому я натягую джинси під світло телефону і поспішаю до дверей. він теж вдягнувся мене провести.

- а хлопчик з нами не поїде?
- ні, хлопчик лишиться тут
- не пощастило хлопчику сьогодні
- вистачить з нього щастя на сьогодні)

May. 2nd, 2014

тиждень тому отримала першу зарплатню. сміялася) 1177грн, за сьогоднішнім курсом це 107 доларів сша)

а потім думала і сумувала. як може такою бути зарплатня у людей, що рятують життя? якщо суспільство декларує людське життя найвищою цінністю, то як  порятунок людських життів може коштувати так дешево? взагалі, як можна жити на таку зарплатню, ще й дітей годувати...

але я хочу вірити, що ця ганьба зміниться. я, звичайно, ніяк не можу на це вплинути, але я і досі так задоволена роботою, що мене навіть така зп аж ніяк не може відвернути від неї. тому я просто чекатиму

Tags:

я йду на неї  із задоволенням і зовсім не втомлююсь! я й уявити не могла, що таке муже бути) щоб закінчивши чергування, я вже мріяла про наступне!

старший фельдшер кожного разу, як баче мене, запитує, чи не розчарувалась я ще, чи досі мені так все подобається) сьогодні зізналася, що ще жодного зі своїх нових підлеглих так не розпитувала! каже, бо ніхто ще не приходив із такою посмішкою, як в мене) каже, чогось була впевнена, що я як побачу ближче, що це за робота, миттю посмішка зникне!
а я й досі сяю)

мені дуже пободається допомогати тим, хто цього потребує, бачити, як вони заспокоюються й почуваються краще лише від того, що ми увійшли у кімнату! не кажучі про дії ліків)

мені все одно, чи дають вони нам гроші, чи ні - кожен отримає належну допомогу. і я знаю, що ніколи не стану такою, про яких розповідають страшні випадки зі швидкої. обіцяю. клянусь.

доречі, моя вища непрофільна освіта на такій посаді - зовсім не щось надзвичайне! один хлопець мав навіть вищу юридичну й мати-суддю, ще й власницю юридичної контори, а працював санітаром) звільнився, щоб доглядати за матір'ю післе інсульту. та й взагалі, серед молодшого медичного персоналу дуже багато приємних та освічених людей, з якими приємно спілкуватися. іноді набагато приємніше, ніж із лікарями та фельдшерами)

Tags:

медкомісія та новина

не просто так я її проходила, адже нарешті я вирішила здійснити свою давнішню мрію й піти працювати в медицину! тому сьогодні я віпрацювала своє перше чергування на швидкій невідкладній медичній допомозі в якості молодшої медичної сестри!!!!

було дуже кльово! 15 викликів! 12 годин (по факту 13,5). мені тільки вену на давали колоти на перший раз, а все інше я із задоволенням робила: готувала ліки для ін'єкцій, робила внутрішньом'язові, заповнювала картки, супроводжувальні листи у лікарню та рапортичку про використання ліків на викликах.  надзвичайно приємно бачити, як перелякана людина перетворюється на щасливу, коли падає тиск (більшість викликів), або минає біль від ущемлення нерва...

я неймовірна щаслива, хоча у машині було дуже холодно, дипломат важкенький, п'яті поверхи йшли безперервно, а в деяких хатах умови дуже далекі від тих, що я вважаю нормальними. зовсім не втомилась, хоча 15 - це дуже багато, як для одного чергування.

заробила аж 40 гривень! ))) капець, стільки коштує два моїх підписа)) отаке ось порівняння: 2 підписа або 13,5 годин праці)

наступне - нічне: з четверга на п'ятницю.

попрацюю отак, і якшо моє відношення до медицини не зміниться, піду у медколедж, здобувати освіту, бо мене якось недобро лякають, що мені не лише на виклики їздити, а й машину мити, ще й на станції прибирати! а таке я зовсім не люблю)

між викликами в мене куча часу - читала, слухала музику, лазила в інеті... тільки б потеплішало швидше!

Tags:

Profile

corner
madam_liberty
madam_liberty

Latest Month

May 2014
S M T W T F S
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com
Designed by Ideacodes